Ритм життя: Євген Клопотенко





У рубриці «Ритм життя» ми знайомимося з новими героями та ближче дізнаємося наших старих друзів крізь призму їхніх звичок: як вони живуть, як керують власним настроєм, чи є у них свої маленькі ритуали, коли вони почуваються щасливими.

Звісно, сьогодні прийнято оцінювати і дізнаватися людину за її професійними досягненнями — але ми подумали, що це не так важливо, як те, як людина живе, відпочиває та проводить вільний час.


Сьогодні знайомимося зі звичками та стилем життя Євгена Клопотенка, співзасновника ресторану «Сто років тому вперед», де створюються нові традиції української кухні, і автора проекту «Нове шкільне харчування», спрямованого на поліпшення культури харчування у школах. Словом, Євген любить готувати та любить хорошу їжу — а ми на Anywell обожнюємо це більше за все на світі. Ну, ще спати.


1
Моя рутина — у її відсутності. Всі мої дні різні. Свого часу я навчився прокидатися о 6:30, іноді навіть о 6, і це було божественно. Я навчився жити хорошим життям. Але потім вирішив відкрити ресторан. В результаті десь упродовж 3 місяців я засинав о 2 ночі, прокидався о 6 ранку. Це доволі жахливі відчуття. Згодом такий ритм закінчився, щоправда, при цьому режим особливо не налаштувався. Кожен день у мене розписаний, і кожен не схожий на попередній. Мені подобається так жити, але я думаю, це більше справа звички — мені вже просто складно відвикнути.


Серед важливих для мене ритуалів — еспресо з холодним молоком. Ось уявіть: все кудись біжить, а ти видихаєш, випиваєш горнятко кави, і на цей час увесь світ зупиняється. Ще у мене є ритуал «завтикати», або «відправитися на хмаринку». Це називається нейропластичність, швидка перебудова нейронів у мозку — я спеціально їй навчився. Я можу жити, кудись мчати, а потім сісти, зупинитися і просто зникнути зі світу. Це вміння відключати мозок дуже важливе для мене. Ще ритуал — стояти вранці під душем, гарячим, як окріп. І, звісно, сніданок — без сніданку я не виходжу нікуди і вважаю, що якщо ти не поїв, то немає сенсу жити взагалі.


2
Відпочинок для мене — це спати. І їсти. І рибалка. Але найбільш ідеальний відпочинок — споглядати. Просто сісти і дивитися, як відбувається світ. Я люблю бути в лісі, коли навколо туман, і нічого взагалі не змінюється навколо. І я знаходжуся просто ніде, in the middle of nowhere.


3
4
У мене є звичка тікати з робочого ритму. Такі втечі для мене — ніби стрибки з парашутом. Знаєте, як я зазвичай купую квитки в подорожі? Ось ми з кимось спілкуємося, і тут я говорю: «Вибачте, секундочку», беру телефон, купую квиток, кладу його, і ми спілкуємося далі. А потім я відлітаю. Спланувати відпочинок у моєму графіку неможливо, тому я беру і просто йду. А всі справи зникають.


Є проблеми і є ситуації. По суті, це одне і те ж, але проблема — це ситуація плюс емоції. Якщо ти надаєш ситуації емоційного забарвлення, вона перетворюється на проблему. І навпаки: варто прибрати емоції з проблеми, вона одразу ж стане простою ситуацією. Словом, поки ти емоційно не включаєшся, ніщо тебе не схвилює. Ось така проста штука.


5
Коли я дивлюся на себе у дзеркало, мені дуже подобається моє відображення. Мабуть, так проявляються мої нарцисичні схильності. Іноді бути нарцисом погано, але буває і таке, що людина розуміє, що любить себе, і ставиться до цього адекватно. У моєму випадку я спостерігаю за тим, як нарцисизм впливає на всі сфери мого життя, і сміюся — це, насправді, дуже прикольно. Якщо порахувати в розмові, скільки разів я говорю слово «я», це, напевно, буде цифра у кілька разів більша, ніж у інших людей.


6
7
Я ціную в собі те, що вмію повеселити людей, вмію підтримати їх і зробити їм приємне. Я вмію далеко і швидко думати, моделювати найближче майбутнє. Я ціную свою витримку і свою хитрість. Ще я добре вмію терпіти та витримувати складності.


Я підзаряджаюся енергією, коли залишаюся наодинці. Хоча очевидно, що за всіма параметрами я — типовий екстраверт, і весь свій внутрішній світ транслюю назовні. Але мені дуже добре, коли я сам де-небудь у лісі дивлюся на небо. Або з кимось, хто не навантажує. Мені добре, коли я ходжу ринком і дивлюся на продукти або думаю про продукти. Ось так я заряджаюся.


8
9
Мені здається, я благодійник. Я хочу, щоб усі речі, які я роблю, приносили задоволення людям. Це дійсно моє щире бажання, яке не дозволяє мені поки що їздити на Bentley. Я насамперед думаю про людей, думаю, як зробити так, щоб їм було добре. Напевно, це якась форма задоволення особистого его. Ось хтось поїв мою їжу, і йому добре — це дуже приємно. Або я когось повеселив, і йому стало краще. Я б хотів продавати цю якість за мільйон доларів, але не виходить.


10
Коли мені було приблизно 10, я боявся ходити сходами. Мені весь час здавалося, що за мною хтось біжить. І в якийсь момент я не витримав, розвернувся і запитав: «Ти хто?» А там нікого не виявилося, і страх пройшов. І тоді я зрозумів, що для того, щоб перемогти страх, на нього потрібно подивитися.


Думаю, щастя — це коли ти збалансовано-спокійний, коли тобі приємно. Це дзен, стан спокою. Коли ти задоволений тим, що відбувається, коли все добре. Але при цьому не існує жодної людини, у якої щось не «параноїться» в голові. Так що абсолютного щастя не буває. Але я не можу себе назвати щасливою людиною, бо, насправді, для мене це не має жодного значення.


11