У нинішньому світі прийнято оцінювати та дізнаватися людину за її професійними досягненнями — але ми подумали, що це не так важливо, як те, як людина живе, відпочиває і проводить вільний час.

Сьогодні знайомимося зі звичками та стилем життя Марії Дідковської, засновниці ресторану Citronelle, проектів Atelier SOS і «Відкрита музика міста».

Ритм життя: Марія Дідковська

У рубриці «Ритм життя» ми знайомимося з новими героями та ближче дізнаємося наших старих друзів крізь призму їхніх звичок: як вони живуть, як керують власним настроєм, чи є у них свої маленькі ритуали, чи займаються вони спортом і як доглядають за собою.

Я багато працюю і дуже це люблю. Настільки, що коли я не працюю, все одно думаю про роботу. Мені здається, мій мозок давно налаштувався так, щоб, не перестаючи, генерувати ідеї і проводити аналіз. Але ввечері я будь-що поспішаю додому: у нас є дуже особисті ритуали, які ми з чоловіком і синами оберігаємо. Наприклад, після того, як діти засинають, у нас із чоловіком побачення. І вночі часто мені приходять найцікавіші думки та ідеї. Як можна це упускати?

Я ділю своє життя на два режими: «Маша» і «мама Маша». День «мами Маші» складається зі спілкування з дітьми, бігу або плавання, роботи, роботи і роботи, потім — знову діти й сім'я, а потім знову робота. Так що ранок я починаю найважливішими для мене емоціями — я хочу бути з дітьми, дати їм максимум заряду на день і зарядитися сама. Не завжди встигаю на спорт, але вчуся бути дисциплінованою щодо єдиної речі, яка поки страждає — щодо себе.





1
2
У мене давно немає поділу на робочі та вихідні дні, є тільки маленькі традиції, які їх позначають. Звісно, трапляються дні, коли здається, що ти на межі. В такий день я закриваю двері кабінету, включаю голосно улюблену «Тугу» і 15 хвилин дивлюся у вікно. Одна. Потім виходжу з посмішкою і заново оцінюю те, що відбувається.

3
Мій ключовий підхід до справ — ми все вирішимо, давайте заспокоїмося. Найважливіше — прибрати емоції і зосередитися на фактах, це завжди ставить все на свої місця і допомагає максимально ефективно вирішити питання.





Ми завжди повинні бути трошки в майбутньому. Світ весь час змінюється — навколо нас і проти нас. Коли щось йде зовсім не так, слід скористатися цим і зрозуміти, що робити. У такі моменти я просто зупиняюся та слухаю себе. Я давно знаю, що скарги — це не стратегія.





4
5
Я — надзвичайно емоційна і вразлива людина. Часто по мені відразу помітно, що відбувається всередині, проте, думаю, я непогано навчилася справлятися з настроєм, — я все-таки управлінець і повинна вміти зберігати спокій. Вже потім я можу вийти і пережити все ще раз, але вже наодинці з собою. Тільки так можна приймати конструктивні рішення та бути прикладом для колег і команди.

Я займаюся бігом і плаванням, хочу почати пілатес — впевнена, закохаюся в нього. А ще я ніколи не сиділа на дієтах: я — за смачну, якісну і різноманітну їжу. Харчуюся так сама і вчу своїх дітей: зараз їм майже 3 роки, і серед їхніх улюблених страв — мідії, рокфор і олія з копченою сіллю. Для мене важливо, у кого я купую продукти, мені завжди приємно знайомиться з людьми, які вирощують або доглядають за тим, що ми потім їмо або подаємо гостям. Такому ж принципу ми слідуємо і в роботі.

6
7
Моя основна риса характеру — перфекціонізм, який робить моє життя набагато складнішим, але поряд із цим і в рази цікавішим. Просто потрібно навчиться з нею працювати, адже і в неідеально відламаному шматочку багета — стільки краси.

8
Колись я вирішила, що буду йти в житті з внутрішньою енергією «я хочу» замість «я повинна». Це відчуття робить мене щасливою, а кожен крок — бажаним. Чи це егоїзм? Можливо, але він дає мені позитивну енергію та сили йти вперед. Я пообіцяла собі хоча б кілька разів на тиждень (для початку) бувати наодинці з собою по півгодини за кавою. У тиші.





9
Щасливою мене роблять 15 хвилин у тиші. Ще гарна музика або коли я накриваю стіл в очікуванні гостей, смачна їжа, радість інших людей, результат від виконаної кропіткої роботи, повага співробітників і гостей Citronelle і Atelier SOS, наш проект «Відкрита музика міста», реакція людей на нього, те, що на вулицях вже є люди, які посміхаються назустріч, сонце взимку, відчуття дружби. А абсолютно щасливою мене зробили мої діти і кохання чоловіка. Я не розумію, як можна часто або рідко відчувати щастя, можна просто бути щасливим чи ні. Проживати кожну хвилину, міцно берегти ту, що викликала всередині салют. Я щаслива людина, у мене є моя сім'я і є я.

Я багато читаю і вже почала збирати сімейну бібліотеку. Часто відвідую лекції про мистецтво й історію: дуже важливо розуміти та знати історію, щоб хотіти зробити щось вічне. Також я — член спільноти друзів Моцарта Зальцбурзького фестивалю опери та щороку досліджую їхні нові постановки і концептуальне бачення. Це неймовірно вражає, знайомить із цікавими людьми, і саме звідти з'явилася ідея створення культурного співтовариства, початок якому ми поклали з проектом «Відкрита музика міста».

10
11